Динаміка змін, що відбулися у
сучасній освіті України з запровадженням 12-бальної шкали оцінювання навчальних
досягнень учнів у системі загальної середньої освіти, відповідно до наказу МОН
України за № 435 від 06.09.2000р., вимагає змін у підходах до системи
оцінювання і самооцінювання навчальних досягнень учнів.
Система оцінювання навчальних
досягнень учнів – це складне поняття, що включає види оцінювання, функції
оцінювання, шкалу оцінювання, суб’єктів оцінювання, підходи щодо оцінювання тощо.
Важливим на сьогодні є поняття
"об’єктивності” оцінювання досягнень учнів. Адже ще В.Сухомлинський
наголошував: "Оцінка – це найгостріший інструмент, використання якого
потребує величезного вміння і культури”. Це один із інструментів впливу на
особистість учня у навчально-виховному процесі, показник результативності,
стимул діяльності учня. Тому форми і методи оцінювання навчальних досягнень
учня можуть сприяти активізації творчого та духовно-психічного потенціалу
особистості, самовдосконаленню. Об’єктивність оцінювання виходить на перший
план тоді, коли процес навчання завершено (на певному етапі) і слід встановити
його підсумковий результат з метою соціальної орієнтації учня і школи.
Традиційна система оцінювання
здібностей учнів у цьому відношенні має суттєві недоліки, а саме:
·
невизначеність
статусу "середнього бала”;
·
відсутність впливу
навичок до праці на сумарну оцінку;
·
неможливість
врахування позаурочної навчальної діяльності учнів;
відсутність оцінювання саморозвитку учня за певний проміжок часу тощо;
·
неконкретність
показників оцінювання діяльності учнів (за що виставляти оцінку: за знання,
уміння та навички, за продуктивність праці, за вміння самостійно здобувати
навчальну інформацію і оперувати нею), необхідність відображення сумарного
значення цих чинників у критеріях оцінювання.
Для того, щоб недоліки традиційного
контролю менше позначалися на якості навчально-виховної діяльності учнів,
необхідно удосконалювати засоби, форми і методи оцінювання.
Діяльність
педагога має складну структуру. Психологічна наука розглядає її як
багаторівневу систему, компонентами якої є ціль, мотиви, дії і результат.
Натомість стрижневим підходом педагогічної науки до педагогічної діяльності є
виділення її компонентів як відносно самостійних функцій.
Дослідження багатьох учених (Н. В.
Кузьміна, В. О. Сластьонін, А. І. Щербаков та інші) переконливо доводять, що в
навчально-виховному процесі виявляють себе такі взаємопов'язані функції (види
діяльності) вчителя:
а) діагностична;
б) орієнтаційно-прогностична;
в) конструктивно-проектувальна;
г) організаторська;
д) інформаційно-пояснювальна; є)
комунікативно-стимуляційна;
ж) аналітико-оцінна:
з) дослідницько-творча.
Розглянемо зміст кожної з них і ті
вимоги до вчителя, які зумовлені їх змістом.
Діагностична функція (від гр. diagnosis - розпізнавання, визначення)
педагогічної діяльності пов'язана з розпізнаванням і вивченням істотних ознак
освіченості, їх комбінування, форм вираження як реалізованих цілей освіти.
Оцінка знань, умінь, навичок, вихованості, розвитку учня дає змогу глибше
вивчити протікання навчально-виховного процесу, встановити причини, що
перешкоджають досягненню бажаного ступеня розвитку рис і якостей особистості;
визначити фактори, які сприяють успішному здійсненню цілей освіти. Діагностика
можлива за умови спостережливості педагога, за наявності уміння
"вимірювати" знання, уміння, навички, вихованість і розвиток учня,
правильно діагностувати педагогічні явища.
Орієнтаційно-прогностична функція. Управління педагогічним процесом передбачає
орієнтацію на чітко представлений у свідомості кінцевий результат. Знання суті
і логіки педагогічного процесу, закономірностей вікового та індивідуального
розвитку учнів дозволяють прогнозувати (гр. prognosis - передбачення розвитку
чогось, що базується на певних даних), як учні сприйматимуть матеріал,
перебуваючи під впливом життєвих уявлень, який учнівський досвід буде сприяти
глибшому проникненню в суть виучуваного явища; що саме учні зрозуміють
неправильно. Педагогічне прогнозування передбачає також бачення тих якостей
учнів, які можуть бути сформовані за певний проміжок часу.
Дана функція педагогічної
діяльності вимагає уміння педагога прогнозувати розвиток особистості - розвиток
її якостей, почуттів, волі і поведінки, враховувати можливі відхилення у розвиткові;
прогнозувати хід педагогічного процесу: наслідки застосування тих чи інших
форм, методів, прийомів і засобів навчання та виховання.
Конструктивно-проектувальна функція діяльності вчителя органічно пов'язана з
орієнтаційно-прогностичною. Її суть у конструюванні та проектуванні змісту
навчально-виховної роботи, в доборі способів організації діяльності учнів, які
найповніше реалізують зміст і викликають захоплення учнів спільною діяльністю.
Вона вимагає від педагога вмінь переорієнтовувати цілі і зміст освіти та
виховання на конкретні педагогічні завдання; враховувати потреби й інтереси
учнів, можливості матеріальної бази, власний досвід та інше; визначати основні
і другорядні завдання на кожному етапі педагогічного процесу; добирати види
діяльності, підпорядковані визначеним завданням; планувати систему діяльності
учнів; планувати індивідуальну роботу з учнями з метою розвитку їх здібностей,
творчих сил і дарувань; відбирати зміст, обирати форми, методи і засоби
педагогічного процесу в їх оптимальному поєднанні; планувати систему прийомів
стимулювання активності учнів; планувати способи створення
особистісно-розвивального середовища.
Організаторська функція діяльності педагога потребує умінь залучати
учнів до різних видів діяльності й організовувати діяльність колективу. Для
цього учителю, вихователю необхідно вміти розвивати в учнів, вихованців стійкий
інтерес до навчання, праці та інших видів діяльності, формувати потребу в
знаннях, вміння самостійно вчитися; організовувати соціально-орієнтовані етичні,
трудові, естетичні, екологічні, спортивні та інші виховні справи; розвивати в
учнів ініціативу планувати спільну роботу, вміти розподіляти доручення,
проводити інструктаж, координування спільної діяльності; створювати спеціальні
ситуації для здійснення вихованцями моральних вчинків.
Інформаційно-пояснювальна функція діяльності вчителя спричинена базуванням
навчання і виховання на інформаційних процесах. Оволодіння знаннями,
світоглядними і морально-етичними ідеями є найважливішою умовою розвитку І
формування особистості учня. Учитель у цьому випадку виступає не лише
організатором педагогічного процесу, а й джерелом наукової, світоглядної і
морально-етичної інформації. Тому велике значення у професійній підготовці
вчителя має глибоке знання предмета, який він викладає, науково-світоглядне
переконання педагога. Від того, як сам учитель володіє навчальним матеріалом,
залежить якість його пояснення, глибина змісту, логіка викладу, наповненість
яскравими деталями і фактами. Ерудований учитель знає найновіші наукові ідеї і
вміє доступно донести їх до учнів.
Комунікативно-стимуляційна функція педагогічної діяльності пов'язана з великим
впливом, що його здійснює на учнів особистісна чарівність учителя, його
моральна культура, вміння встановлювати і підтримувати доброзичливі відносини з
учнями, власним прикладом пробуджувати їх до активної навчально-пізнавальної,
трудової та інших видів діяльності. Ця функція включає прояв любові до дітей,
теплоту і турботу про них, що в поєднанні характеризує стиль гуманних взаємовідносин.
Функція досить гостро ставить проблему професійного росту вчителя, його
сумлінної роботи над підвищенням свого наукового рівня і набуттям рівня
моральної досконалості.
Аналітико-оцінна функція діяльності вчителя пов'язана з необхідністю
аналізувати результат навчально-виховного процесу, виявляти в ньому позитивні
сторони і недоліки, порівнювати досягнуті результати з поставленими цілями і
завданнями, оцінювати ці результати, вносити необхідні корективи в педагогічний
процес, вести пошуки шляхів його вдосконалення, ширше використовувати передовий
педагогічний досвід.
Дослідно-творча функція педагогічної діяльності має два рівні. Суть
першого полягає в творчому застосуванні відомих педагогічних і методичних ідей
у конкретних умовах навчання і виховання. Другий рівень пов'язаний з
осмисленням і творчим розвитком того нового, що виходить за межі відомої
теорії, певною мірою збагачуючи її.
Такими є суть і система функцій
педагогічної діяльності та комплекс умінь учителя, зумовлений ними. Проблема
перед якою постала спільнота педагогів спеціальних шкіл – це відсутність чітких
державних стандартів, критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів з
психофізичними вадами розвитку.
СКАЧАТИ ПОВНУ ВЕРСІЮ ВИСТУПУ
МУЛЬТИМЕДІЙНА ПРЕЗЕНТАЦІЯ