Правове забезпечення архітектурної доступності в Україні.

«Доступність розглядає кожну людину,

незалежно від її можливостей — рівноцінною»

Презентація до теми >>>

Забезпечення реалізації права на освіту дітей з інвалідністю

на рівні з іншими дітьми.

Держава гарантує всім дітям рівне право на отримання освіти, однак не всі діти мають можливість його реалізувати. Наприклад, більшість шкіл в Україні не можуть забезпечити навчальний процес для дітей з порушенням опорно–рухового апарату, в першу чергу, через архітектурну недоступність приміщень. Для дітей з порушенням слуху, зору, мови до цього можна додати ще питання інформаційної доступності та розумного пристосовування.

Діти з інвалідністю — також діти, і як і всім дітям, для всебічного розвитку, їм необхідне спілкування з однолітками. Вони так само як інші діти мають свої захоплення та мрії — «ким стати, коли виростеш…», опанувати професію і знайти гідну роботу. Та всі ці мрії можуть стати марними тільки через те, що, скажімо, дитина в інвалідному візку не зможе потрапити до школи через відсутність доступного входу.

Створення школи для всіх людей… Зобов’язання щодо прав людини та прав дітей розглядаються в одній площині.

Також існують інші причини, чому потрібно зробити міркування про доступність частиною того, як мають виглядати будівлі навчальних закладів і прилегла до них територія:

• ви б не хотіли позбавити педагогів, які мають інвалідність, можливості займатись улюбленою справою;
• батьки, які мають інвалідність, також мають право повною мірою брати участь у житті своєї дитини — наприклад, відвідувати батьківські збори, брати участь у роботі батьківських комітетів і мати пряме спілкування з класним керівником та викладачами;
• зазвичай саме в приміщеннях шкіл розташовуються виборчі дільниці — в такому разі доступність школи сприятиме реалізації виборчого права всіх громадян, незалежно від їх фізичних, сенсорних чи когнітивних особливостей / відмінностей;
• ви продемонструєте високі етичні принципи, які будуть належно оцінені;
• заходи, які допомагають людям з інвалідністю, будуть корисні для всіх інших людей.

Тобто, архітектурна доступність шкіл, як і будь–якої іншої будови / споруди громадського призначення важлива для багато більшої кількості людей, ніж тільки для школярів з інвалідністю (стійкими функціональними обмеженнями).

Чинним законодавством України, в державних будівельних нормах, затверджено термін «маломобільні групи населення» (МГН).

Маломобільні групи населення — особи, які відчувають труднощі при самостійному пересуванні, при одержанні послуг або необхідної інформації, чи при орієнтуванні в просторі.

За даними Міністерства освіти і науки, молоді та спорту, в Україні станом на квітень 2012 р., 23% вчителів - це люди пенсійного віку

Україна ратифікувала низку міжнародних правових актів щодо захисту прав осіб з інвалідністю, які є нормами прямої дії і обов’язковими до виконання. Вони також гарантують забезпечення принципів доступності та універсального дизайну. Більшість положень цих актів трансформовані в національне законодавство.

■ Указ Президента України від 18 грудня 2007 р. № 1228/2007 «Про додаткові невідкладні заходи щодо створення сприятливих умов для життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями»;

■ Указ Президента України від 2 березня 2009 р. № 113/2009 «Про першочергові заходи щодо поліпшення становища осіб з вадами зору»;

■ Указ Президента України від 19 травня 2011 р. № 588/2011 «Про заходи щодо розв’язання актуальних проблем осіб з обмеженими фізичними можливостями»;

■ План заходів щодо створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення на 2009-2015 роки «Безбар’єрна Україна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 р. № 784;

■ План заходів, пов’язаних із розв’язанням деяких проблем соціального захисту інвалідів, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1460;

■ План заходів щодо запровадження інклюзивного та інтегрованого навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на період до 2012 р., затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 № 1482;

■ Постанова Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2011 р. № 872 «Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах»;

■ ДБН В.2.2-17:2006 «Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення»;

■ Закон України «Про будівельні норми».

На основі аналізу вітчизняної та зарубіжної практики проектування, будівництва та експлуатації житлових та громадських будинків і споруд, а також з урахуванням досвіду експериментального проектування та реконструкції об’єктів з організацією доступності маломобільних груп населення, вважається доцільною така пріоритетність критеріїв організації

безбар’єрного архітектурного середовища:

• фізична доступність;
• безпека;
• інформативність;
• зручність.

Критерій доступності повинен містити вимоги:

• до можливості безперешкодного і зручного руху маломобільних груп прилеглою територією або навчальним закладом;
• безбар’єрний вхід у приміщення (за наявності сходів обов’язково має бути нормативний пандус);
• до дверних і відкритих прорізів;
• до безперешкодного руху комунікаційними шляхами, приміщеннями як у будинку, так і на прилеглій до школи території;
• до можливості своєчасно скористатися зонами відпочинку та обслуговування;
• щодо підходів до різного обладнання і меблів;
• доступні – пристосовані для використання людьми з інвалідністю санвузли (туалетні приміщення та душові кімнати).

Під безпекою слід розуміти можливість безперешкодного перебування у приміщенні школи, відвідування об’єктів (класів, майстерень, спортивних залів тощо) без ризику бути травмованим або заподіяти шкоду своєму майну, споруді чи обладнанню. Це стосується розміщення вхідних площадок, сходів і підйомних пристроїв та їх захист від атмосферних опадів; шляхів руху відвідувачів усередині будинку, а також матеріалів для огороджень, дверей та ін.

Основні вимоги безпеки складаються з:

• можливості уникати травм, поранення, каліцтва, надмірної втомлюваності і т. ін. через властивості архітектурного середовища;
• можливості своєчасного розпізнавання і реагування на місця та зони ризику;
• уникнення місць перехрещення шляхів руху, які погано сприймаються;
• попередження учнів, персонал шкіл, відвідувачів про зони, які становлять потенційну небезпеку;
• виключення помилкових ефектів сприйняття середовища, яке провокує ситуацію ризику.

Помітний вплив на розвиток безбар’єрного дизайну спричинили зміни у трактуванні інвалідності не з огляду певних обмежень людини (фізичних чи психічних), а з позицій соціального потенціалу кожної особи, на заваді реалізації якого стають певні перешкоди.

Ці зміни зумовили появу нових підходів до філософії дизайну, в яких від самого початку процесу проектування враховувалися потреби користувачів. Така філософія дизайну з часом набула міжнародного визнання і закріпилася як концепція «універсального дизайну».

Універсальний дизайн (UNIVERSAL DESIGN) — це основа для розробки чи проектування навколишнього середовища, громадських будинків і споруд, транспортних засобів загального користування, речей, технологій, будь–яких інформаційних видань чи подачі інформації та комунікацій у такий спосіб, щоб ними могли користуватися найширші верстви населення, незважаючи на наявні в них чи можливі функціональні обмеження.

Універсальний дизайн є стратегією, яка спрямована на те, щоб проектування і наповнення різних типів середовищ, виробів, комунікацій, інформаційних технологій і послуг були доступні та зрозумілі всім і підходили для загального використання у якомога незалежний і природний спосіб, бажано без необхідності в адаптації чи спеціалізованих рішеннях. Принципи універсального дизайну сьогодні покладені в основу створення «універсального дизайну для навчання» і використовуються навчальними закладами багатьох країн.

Універсальний дизайн освіти – це підхід, що забезпечує філософську основу для розробки широкого спектру навчальних продуктів та довкілля з урахуванням потреб усіх учнів та вихованців із самого початку. Це стосується не тільки аспектів навчання: програми, навчального плану, оцінювання знань, викладання, шкільного дизайну, бібліотеки, спортивних майданчиків, гуртожитків, веб-сайтів, інструкцій, але й шляхів реформування публічного управління освітою осіб з порушеннями в розвитку.

Список використаних джерел:

1. Архітектурна доступність шкіл: навч.-метод.посіб./за заг.ред. Байди Л. Ю., Красюкової-Еннс О. В.; колек. авторів: Азін В. О., Грибальський Я. В., Байда Л. Ю., Красюкова-Еннс О. В. – К: 2012.-88 с.
2. Доступність та універсальний дизайн: навчально-методичний посібник. Азін В. О., Грибальський Я. В., Байда Л. Ю., Красюкова-Еннс О. В. – К. 2013. -128 с.
3. Загальна декларація прав людини [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/snow/995_015.
4. Програма розвитку освіти Львівщини на 2017-2020 . [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://loda.gov.ua/news?id=26583 .
5. Про активізацію роботи щодо забезпечення прав людей з інвалідністю [Електронний ресурс]: Указ Президента України №678 від 03.12.2015 р. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/678/2015.
6. Про затвердження плану заходів щодо створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення на 2009-2015 роки «Безбар’єрна Україна» [Електронний ресурс]: Постанова Кабінету Міністрів України №784-р від 29.07.2009 р. – Режим доступу: http:// zakon2.rada.gov.ua/laws/snow/784-2009-%DO%BF .
7. Про затвердження Національної стратегії у сфері прав людини [Електронний ресурс]: Указ Президента України №501 від 25.08.2015 р. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/501/2015.
8. Про реабілітацію [Електронний ресурс]: Закон України №2961-IV від 06.10.2005 р. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/snow/2961-15 .
9. Про ратифікацію Конвенції про права осіб з інвалідністю і факультативного протоколу до неї [Електронний ресурс]: Закон України №1767-VI від 16.12.2009 р. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1767-17.