Особливості розвитку та підтримки дітей з порушеннями слуху
Слух — це здатність організму сприймати та диференціювати звукові коливання за допомогою слухового аналізатора.
Стан слуху має вирішальний вплив на мовленнєве і психічне становлення дитини.
За його відсутності дитина самостійно, без спеціального впливу зовні не може оволодіти словесним мовленням.
Крім того, дитина не здатна контролювати вимову різних звуків. Відсутність або недостатній розвиток мовлення ведуть до порушень у розвитку інших пізнавальних процесів, насамперед словесно-логічного мислення та словесної пам’яті.
Причинами порушення слуху в дітей можуть бути:
- вроджена деформація слухових кісточок,
- атрофія або недостатній розвиток слухового нерва,
- хімічні отруєння (наприклад, хініном),
- пологові травми, механічні травми,
- спадковість,
- алкоголізм батьків,
- перенесені інфекційні захворювання (менінгіт, енцефаліт, кір, скарлатина, отит, грип і його ускладнення).
До категорії дітей з порушеннями слуху належать діти, які мають стійке (тобто слух відновити не можна), двостороннє (на обидва вуха) порушення слухової функції, при якому звичайне (на слух без застосування засобів компенсації) мовленнєве спілкування з оточуючими ускладнене (туговухість) або неможливе (глухота).
До порушень слуху належать
- глухота,
- туговухість,
- пізня втрата слуху, що виникає в дітей віком 3–4 роки та пізніше, які зберегли мовлення у зв’язку з відносно пізнім виникненням глухоти.
