Один з найвизначніших мислителів нашого часу, що вивчав філософію  науки ХХ ст., англійський вчений Арнольд Тойнбі справедливо говорив, що суспільства, зорієнтовані на традиції, приречені на загибель; зорієнтовані на сьогодення, приречені на застій; і лише суспільства, що  націлені вперед, на нове, мають здатність до розвитку. Розвиток науки на  початку ХХІ ст. не є стихійним ринковим процесом, а відбувається у  сталому режимі розвитку суспільства, коли головною цінністю вважається   гармонізація особистості, висока культура та освіченість. 

 

Створення інформаційного суспільства і соціально-економічні зміни передумовили необхідність підготовки кожного індивіда до самореалізації і вдосконалення  протягом всього життя. Це надихає освітню спільноту всіх країн світу на пошук нових шляхів і стратегій удосконалення освіти. Важливу роль у цьому процесі відіграють ІКТ. 

 

         Освіта на сучасному етапі має задовольняти нові потреби та водночас зберігати свої сильні сторони, тобто від освіти вимагається відповідна гнучкість. Інформаційні і телекомунікаційні технології, які містять у своїй основі глобальні телекомунікаційні мережі та інтелектуальні комп’ютерні системи, відкривають нові можливості для педагогів і учнів...   СКАЧАТИ >>>

АДАПТОВАНІ ПРОЕКТНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПЕДАГОГІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ  ЛОГОПЕДА

Особливості використання на заняттях

із розвитку мовлення у спецшколах-інтернатах

      Автори: Сєдая Н.В. - логопед Костянтинівської СЗШІ № 32

                    Кірія А.В. - заступник директора з НВР Костянтинівської СЗШІ № 32

   Сучасна спеціальна освіта покликана не тільки надавати знання та формувати навички для життя в суспільстві, а й сприяти набуттю життєвих ціннісних орієнтацій, розвитку вмінь прийняття рішень, застосування інформаційних і комунікаційних технологій, мобільності й адаптованості.

     В рамках  роботи педагогічного колективу школи-інтернату над методичною проблемою «Особливості впровадження проектних технологій у корекційно-педагогічний процес» було вирішено експериментально перевірити продуктивність і можливості застосування інновацій в умовах спеціальної освіти.       

    Учитель – логопед висунула гіпотезу про те, що впровадження  адаптованих проектних технологій у роботу з розвитку мовлення може сприяти підвищенню рівня  мовленнєвої компетентності дітей – логопатів з обмеженими можливостями здоров'я та   адаптації їх  у соціумі.

    Для проведення експерименту були визначені напрямки, види, форми і методи  роботи щодо активізації мовленнєвої і пізнавальної діяльності учнів з психофізичними вадами розвитку.

     Мета експерименту: довести, що впровадження  адаптованих проектних технологій у роботу з розвитку мовлення сприяє підвищенню ефективності корекційного впливу на формування мовленнєвої компетенції дітей – логопатів з обмеженими можливостями здоров'я та   адаптації їх  у соціумі. Задачі:

1.     Розробити модель навчально-корекційного проекту з розвитку мовлення в умовах спеціального інтернатного закладу.

2.      Розробити систему роботи учителя-логопеда щодо впровадження методу проектів у діяльність з розвитку мовлення.

    Протягом експерименту вчитель-логопед  організувала  проекти  з розвитку  мовлення:

·        четвертий  клас - «Минуле знати – себе поважати»,

·        другий клас -«Як дзвенять сніжинки» (вивчення спадщини В. Сухомлинського), «Державні символи України – святині України» (згідно  програми з курсу «Я і Україна») (Додаток 1).

Вибір групи дітей–логопатів та теми майбутнього проекту  обумовлювався загальною  лексичною тематикою, яка вивчалась одномоментно на різних предметах (читання, Я і Україна). Реалізація вказаних проектів  сприяла створенню наступної системи роботи.
СКАЧАТИ ПОВНУ ВЕРСІЮ СТАТТІ>>>
МОДЕЛЬ>>>

                                                                                                     Автор: Кірія Анжела Віталіївна

    Освіта на сучасному етапі має задовольняти нові потреби та водночас зберігати свої сильні сторони, тобто від освіти вимагається відповідна гнучкість. Інформаційні і телекомунікаційні технології, які містять у своїй основі глобальні телекомунікаційні мережі та інтелектуальні комп’ютерні системи, відкривають нові можливості для педагогів і учнів.

    Вітчизняні й зарубіжні вчені (В. І. Бондар, М. І. Бурда, С. У. Гончаренко,  Л. І. Даниленко, Г. А. Дмитренко, Г. В. Єльнікова, М. І. Кондаков, Ю. А. Конаржевський, В. І. Луговий, В. М. Мадзігон, Ю. І. Мальований, В. І. Маслов, Н. М. Островерхова, В. Ф. Паламарчук, В. С. Пікельна, М. М. Поташник, І. П. Раченко, С. О. Сисоєва,

Т. І. Шамова та ін.) додержуються думки, що соціальні зміни й інформаційні збудження найбільше впливають на організацію педагогічного процесу в загальноосвітньому навчальному закладі.

     Досвід використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виховному процесі певною мірою висвітлено в працях В. Г. Болтянського, В. П. Безпалька, В. Ю. Бикова, Ю. О. Дорошенка, А. П. Єршова, М. І. Жалдака, В. М. Монахова, Н. В. Морзе, В. Д. Руденка, О. О. Жука та ін. Методичні рекомендації  щодо практичного застосування пакету Microsoft Office, комп’ютерної  графіки, Інтернет тощо у роботі педагогічних і керівних кадрів надані Волобуєвою Тетяною Борисівною в посібнику «Інформаційні технології в освіті».        

      Аналіз різних джерел інформації із означеної вище проблеми свідчить, що інформатизація управління загальноосвітнім навчальним закладом у повному обсязі не була предметом спеціального наукового педагогічного дослідження, а розкрито тільки деякі її аспекти. Водночас є велика низка пов’язаних з інформатизацією загальноосвітнього навчального закладу питань, що й нині перебувають на рівні дискусій. Одне з таких питань – інформатизація корекційного навчально-виховного процесу в спеціальному інтернатному закладі, що потребує ґрунтовного вивчення, системного аналізу й розробки з урахуванням сучасних надбань педагогічної науки.

           Актуальність даного питання подвоюється під час виховання дітей з вадами розумового розвитку, бо як відомо, вихованцями спеціальних шкіл-інтернатів здебільше є діти з малозабезпечених сімей, тож казати про доступ і можливості користуватися мережею Інтернет взагалі недоречно. Саме тому адміністрація  Костянтинівської допоміжної  школи-інтернату вважає інформатизацію корекційно-педагогічного процесу пріоритетним напрямком стратегічного розвитку закладу освіти на найближчі п’ять років.

     Так, одним із головних завдань спеціальної школи сьогодні є підготовка учнів до  сприйняття й опрацювання інформації, озброєння їх простими сучасними засобами та технологіями роботи, формування в них інформаційної культури. І це можливо виконати у сприятливому інформаційному освітньому середовищі, де педагог сам повинен володіти такою культурою, розуміти ту роль, яку він може відігравати у формуванні особистості учня.

     Впровадження сучасних ІКТ у роботу навчального закладу регулюється Законами України: «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки», Державною цільовою програмою впровадження у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів інформаційно-комунікаційних технологій «Сто відсотків» на період до 2015 року та інші.

          В межах реалізації  регіональної програми «Впровадження компетентнісно орієнтованого підходу в навчально-виховний процес» у школі-інтернаті було організовано довгостроковий проект «Удосконалення форм і змісту корекційно-педагогічного процесу». Одним з основних  напрямків роботи над даним проектом стало створення і втілення «Моделі сучасного корекційно-педагогічного процесу щодо впровадження інформаційно-комунікаційних технологій» як нагальної потреби часу та суспільства.

Повна версія статті.

Мультимедійна презентація досвіду>>>

                                                        Перед людиною до розуму три шляхи:

                                                        шлях роздумів – це найблагородніший;

                                                шлях наслідування –це найлегший;

                                                             шлях власного досвіду –  найважчий шлях.

                                                                                                            Конфуцій

       В українській педагогiчнiй практиці явище проекту з’явилося в останнє десятиліття у результаті дiяльностi міжнародних органiзацiй, які розробляли й поширювали освiтнi проекти. Однак набутий за цей час вітчизняний досвід проектної форми органiзацiї освітнього середовища не став предметом вивчення та узагальнення на науково-теоретичному рiвнi i не отримав поширення на практиці.   Саме тому тема впровадження  методу проектів в корекційно-педагогічний процес допоміжної школи-інтернату є актуальною, проблемною і цікавою, для сучасних педагогів-дефектологів, які намагаються зацікавити своїм предметом  учнів, виховувати в них активну життєву позицію, формувати в них життєво важливі компетентності.    

       Метод проектів - це  освітня технологія, націлена на придбання учнями нових знань у тісному зв'язку з реальною життєвою практикою, формування в них специфічних умінь і навичок за допомогою системної організації проблемно-орієнтованого навчального пошуку.  Якщо добре вчитатися в дане визначення методу проектів, стане зрозумілим, що нічого нового – тільки те що ми робимо зібрано до купи і вишикуване в чітку систему роботи, яка має на меті:

ž активізацію пізнавальної діяльності;

ž формування навчальної компетентності, що відповідає основним принципам концепції безперервної самоосвіти;

ž формування специфічних умінь і навичок загальнонавчального й комунікативного характеру.

Проекти бувають:

—  індивідуальні або групові;

—  монопредметні й міжпредметні;

—  короткострокові (міні-проекти), середньострокові й довгострокові;

—  інформаційні, дослідницькі, творчі, практико-орієнтовані.

Темою проекту можуть стати  наступні речі:

ž об’єкт;

ž дослідження;

ž проблема;

ž діло.

Умовами  успішного здійснення проектної технології є:

ž умотивованість учителів на дану технологію;

ž умотивованість   учнів на участь у проекті;

ž навчання учнів умінням дослідницької діяльності;

ž розкриття суті дослідження як форми пізнання (проблема, мета, гіпотеза, завдання, методи дослідження, уміння планувати проведення дослідження);

ž   організація зустрічі груп по обміну думками про хід роботи над проектом (при великих проектах).

ž  визначення критеріїв оцінки результатів роботи над проектом;

Таким чином, можна зробити висновок, що система роботи над проектом складається з шести «П»:

·        ПРОБЛЕМА;

·        ПРОЕКТУВАННЯ (ПЛАНУВАННЯ);

·        ПОШУК   ІНФОРМАЦІЇ;

·        ПРОДУКТ;

·        ПРЕЗЕНТАЦІЯ;

·        ПОРТФОЛІО.

       Результати проведених навчальних проектів показали, що розумово відсталі діти з цікавістю беруть участь в проектній діяльності, різко підвищується пізнавальна активність дітей, виникає бажання бути кращім, знати більше за інших, допомогти слабшому тощо. Все це сприяє підвищенню рівня навчальних досягнень, саме тому по закінченню проекту майже у 70% дітей оцінки за тему на достатньому і середньому рівнях.

          Проаналізувавши роботу щодо впровадження проектних технологій в корекційно-педагогічний процес можна зробити висновок, що участь в навчально-виховних проектах сприяє підвищенню якості соціально – адаптаційної підготовки до самостійної життєдіяльності, формуванню важливих для самостійного життя у суспільстві психофізичних якостей, загальнолюдських і національних цінностей, переорієнтація навчально – виховного процесу на особистість дитини. Тому слід продовжувати впровадження методу проектів в корекційно-педагогічний процес.  Мультимедійна презентація до статті>>>

У Державній  національній програмі „Освіта”  (Україна ХХІ століття) наголошується на необхідності вдосконалення освіти дітей з особливостями психофізичного розвитку в системі закладів суспільного виховання, забезпечення їхньої повноцінної життєдіяльності та соціальної адаптації, розвитку адаптаційних можливостей.

      Діти з відхиленням психофізичного розвитку мають, як відомо, сталу соціальну дезадаптацію, яка обмежує можливості їх інтеграції в соціум. З огляду на це необхідно впроваджувати заходи щодо поліпшення стану соціальної адаптації, особливо вмінь та навичок в усіх видах мовленнєвої діяльності.

      Сучасні дослідження в області дефектології ( Р.Є. Левіна, Г.А. Каше,  Н.А. Нікашина, Л.Ф. Спірова, А.Р. Лурія, Є.Ф. Соботович і інш.) дозволяють встановити, що структура недорозвитку мовлення розумово відсталих учнів залежить від порушення інтелекту.

         У 2007 році був обстежений стан формування мовленнєвої компетентності учнів 2 класу за оціночною шкалою, яка містила в собі  такі показники: уміння сприймати текст на слух, розвиток діалогічної та монологічної мови, володіння уміннями створювати усні та писемні висловлювання ( з допомогою вчителя), культура мовлення.

Показники стану мовленнєвої діяльності обстежених учнів дали змогу зробити слідуючи висновки:

•         у 80% учнів 2 класу наявні порушення мовлення усного чи письмового  (діти – логопати);

•         60% учнів неправильно структурують усні  висловлювання , а записати їх можуть тільки за допомогою дорослого;

•         54% дітей відповідають на питання після прослуховування тексту, відповіді короткі, часто односложні;

•         28% учнів можуть самостійно розповісти 2-3 речення (монолог), але тільки за зразком;

•         40% обстежених дітей не хотіли вести діалог з дорослими, замикалися в собі.

    У розумово відсталих молодших школярів відмічається незформованість багатьох інших функцій: зорового аналізу; синтезу; просторових уявлень; слухової і мовної диференціації звуків мовлення; порушення уваги, пам’яті, емоційно-вольової сфери. це призводить в свою чергу до затримки формування і розвитку діяльності учнів початкових класів допоміжної школи. Повна версія статті>>>